Запитання
чому вірити віра довіряти Біблії?
Відповідь
Біблія містить твердження про виникнення всесвіту, природу Бога, Який його створив і керує ним, а також про долю людства. Якщо ці твердження вірні, то вона є найважливішою книгою в історії. Якщо це так, тоді вона відповідає на найглибші життєві питання: «Звідки я з'явився/-лась?», «Чому я тут?» і «Що зі мною станеться, коли я помру?». Важливість її послань вимагає належного розгляду і правдивість її звістки піддається спостереженню, перевірці та ретельному вивченню.
Письменники Біблії стверджують, що вона – Слово Самого Бога. Апостол Павло пише: «Усе Писання Богом надхнене» (2 Тимофію 3:16). Інакше кажучи, всі слова в оригінальних Писаннях вийшли з уст Бога, перш ніж дійти до розуму та пера біблійних письменників. Петро також пише, що «пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим» (2 Петра 1:21). Слово «проваджені» застосовується для позначення вітрила, що направляється вітром. Тобто, процесом створення Святого Письма керував Святий Дух. Біблія не є плодом людського розуму, вона – витвір Бога і несе Його авторитет.
Безумовно, не можна допустити, щоб аргументи з логічного кола стали виправданням для віри в Біблію. Ми не можемо казати, що їй слід довіряти лише тому, що вона вказує нам так робити. Проте якщо її претензії на істинність є вірними там, де це можна перевірити, тоді її власні заяви про власну достовірність стають переконливішими. Внутрішні докази діють спільно з зовнішніми.
Внутрішні докази правдивості Святого Письма містять багато переконливих аргументів на користь того, чому йому потрібно вірити. По-перше, Біблія відрізняється від інших релігійних текстів унікальністю свого послання. Вона, наприклад, навчає, що людство за своєю природою є злим і заслуговує на вічну смерть. Якби за зміст Біблії відповідала людина, то її позиція щодо людства не була би настільки суворою – ми схильні до самовиправдання. Вона також навчає, що люди не можуть нічого зробити, щоб виправити свій природний стан. Це також іде врозріз із людською гординею.
Єдність послання Біблії є ще однією причиною того, чому їй слід вірити. Вона писалася впродовж приблизно 1550 років, за участю як мінімум 40 письменників, більшість з яких не знали один одного та походили з різних верств населення (цар, рибалка, збирач податків, пастух тощо). Біблія була написана в різних умовах (пустеля, в'язниця, монарший двір тощо). Для її написання використовувалися три різні мови, і незважаючи на багато спірних тем, що розглядаються в ній, вона несе єдине гармонійне послання людству. Обставини, пов'язані з написанням Біблії, мали би гарантувати її помилковість, проте її звістка від Буття до Об'явлення є дивовижно послідовною.
Ще одна причина, чому потрібно вірити Біблії, – це її точність. Її не слід плутати з науковим посібником, проте це не означає, що вона не торкається тем наукового характеру. Кругообіг води був описаний у Святому Письмі за століття до того, як він став науковим відкриттям. Деколи здається, що наука й Біблія суперечать одна одній. Однак із розвитком науки різні теорії демонстрували свою помилковість, а Біблія підтверджувала власну правоту. Наприклад, кровопускання було стандартною медичною практикою лікування різних хворіб. Багато людей помирали через надмірну втрату крові. Тепер медичні працівники знають, що для більшості хворіб кровопускання є контрпродуктивним. Біблія ж завжди навчала, що «душа тіла – в крові вона» (Левит 17:11).
Біблійні претензії на істинність щодо світової історії також підтверджуються. Скептики раніше критикували Біблію через згадку про хетів (наприклад, у 2 Царів 7:6). Відсутність будь-яких археологічних доказів на підтримку існування цієї культури часто використовувалася для заперечення Святого Письма. Однак 1876 року археологи виявили докази існування хетів, а на початку ХХ століття значимість хетської нації та її вплив у стародавньому світі стали загальновідомими.
Наукова та історична точність Біблії є важливим свідченням її достовірності, але вона також містить і виконані пророцтва. Деякі біблійні письменники повідомляли про майбутні події за багато століть наперед. Навіть якби одна з передбачених подій здійснилася, то це було би вражаюче. А Біблія містить велику кількість таких пророцтв. Деякі з них справдилися за короткий проміжок часу (в Авраама й Сари народився син; Петро тричі зрікся Ісуса; Павло був свідком Христа у Римі тощо). Інші пророцтва виконалися через сотні років. Немає логічних пояснень того, як 300 месіанських пророцтв могли здійснитися в одній людині, Ісусі, якщо лише тут не була задіяна якась вища сила. Пророцтва щодо таких конкретних моментів, як місце народження Христа, Його діяльність, причина смерті та воскресіння, демонструють надприродну точність Святого Письма.
Біблія доводить свою правдивість у кожній сфері. Її істина поширюється також і на духовну складову життя. Якщо вона каже, що хетська нація існувала, то ми можемо вірити, що так і було. Якщо вона навчає, що «всі згрішили» (Римлянам 3:23), а «заплата за гріх – смерть» (Римлянам 6:23), тоді нам також слід цьому вірити. І коли в Біблії написано, що «Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Римлянам 5:8) і що Бог «дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16), то ми також можемо й повинні цьому вірити.
English
чому вірити віра довіряти Біблії?
