Запитання
Чи є вислів ‘що посієш, те й пожнеш’ Біблійним?
Відповідь
Згідно з Біблією, чи пожинаєте ви те, що посієте? Принцип сіяння і жнив є розповсюдженим по всій Біблії, бо це щось, з чим людство може співвідноситися. Практика обробки землі для отримання врожаю майже така ж давня, як і саме людство. Частиною прокляття Адама було те, що у відповідь на його працю земля роститиме колючки та будяки, і що “у поті свойого лиця ти їстимеш хліб” (Генеза 3:19). Адам зрозумів принцип “що посієш, те й пожнеш” як буквально, так і образно.
Ідіома що посієш, те й пожнеш, скоріш за все, безпосередньо відсилає до одного з двох віршів Нового Завіту. Перший це 2 Коринфяни 9:6, “Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме!” Інший це Ґалати 6:7, “Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!” Як загальний принцип, це правда, що сіяння призводить до жнив. Це правда в сільському господарстві, і це правда в життєвих рішеннях. Отже, “що посієш, те й пожнеш” - вислів Біблійний.
Є також вірші зі Старого Завіту, які посилаються на принцип, що ми пожинаємо те, що сіємо. “Хто сіє кривду, той жатиме лихо,” каже Цар Соломон (Приказки 22:8). “Ви беззаконня орали, пожали ви кривду,” каже пророк (Хозея 10:13). “І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,” каже Мудрість у Приказках 1:31. У кожному з них закон сіяння і жнив повертає нас до Божої справедливості.
Хоча існує реальний духовний принцип, що якщо ми сіємо погане, то й пожнемо погане, існує також і милосердя. Милостиво, ми не завжди пожинаємо те, що сіємо. Бог залишає за Собою право проявити милосердя до кого захоче, як Він сказав Мошею, “Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись” (Римляни 9:15). Саме завдяки Божому милосердю і співчуттю ми можемо мати дім в раю, незважаючи на наші гріхи. Ми сіяли беззаконня і розтління, а Ісус пожнив наше покарання на хресті. Хай буде Він прославлений навіки.
Іноді те, що виглядає як врожай, ним не є. Коли Йов страждав, його друзі вважали цю біду справедливою Божою карою за якийсь таємний гріх. Друг Йова Еліфаз казав: “Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її” (Йов 4:8). Але Еліфаз помилявся. Йов не пожинає те, що посіяв. Жнива ще не настали—і не настануть до кінця Книги (Йов 42:10–17). Переживання негативних обставин не обов'язково означає, що ми посіяли щось негативне. Принцип жнив і посіву загалом вірний, але не завжди спрацьовує в кожній ситуації так, як ми могли б очікувати.
“Що посієш, те й пожнеш” є вірним як в позитивному, так і в негативному сенсі. “Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне” (Ґалати 6:8). Цей вірш добре підсумовує принцип. Коли ми егоїстичні, горді, несправедливі, грішні й віримо у власну здатність чи гідність спастися, ми “сіємо для тіла,” і нас чекає знищення. Але коли ми безкорисливі, щедрі, добрі і покладаємося на Боже провидіння та спасіння, ми “сіємо для Духа” і пожнемо вічне життя.
Віра в Ісуса та прагнення до побожності і є “сіянням для Духа.” Сіяння для плоті, покладання на себе і свою здатність знайти власний шлях без Божої допомоги, не пожне нічого, окрім глухого кута. Але коли ми довіримося Христу, ми пожинаємо вічне життя. Його любов є плідним ґрунтом.
English
Чи є вислів ‘що посієш, те й пожнеш’ Біблійним?
